Місце теорії кримінально-правової кваліфікації в системі науки

Автор: В'ячеслав Навроцький . Опубліковано: 22.12.03 .
Джерело: LawSchool.lviv.ua

Серед великої кількості різноманітних наукових теорій важливо визначити місце, яке посідає теорія кримінально-правової кваліфікації з тим, щоб глибше розкрити її сутність, з'ясувати її дотичність із спорідненими теоріями, встановити, дослідження яких питань є її прерогативою.

У наукознавстві теорії класифікують за різними ознаками. Найпоширеніші класифікації за предметом дослідження, оскільки вони показують якісну своєрідність кожної із теорій. Тому для з'ясування місця теорії кримінально-правової кваліфікації треба торкнутися питання про її предмет, нагадати, які ще науки вивчають такі ж чи споріднені питання. Визначаючи місце досліджуваної теорій серед інших галузей знань, слід з'ясувати:

1) чи належить ця теорія до суспільних наук;

2) чи є це правова теорія;

3) значення цієї теорії як акумулятора досягнень інших наук;

4) чи ця теорія самостійна чи входить до якоїсь іншої, більш загальної теорії;

5) яке місце теорія кримінально-правової кваліфікації посідає в науці матеріального кримінального права.

Без сумніву, теорія кримінально-правової кваліфікації належить до суспільних наук, а серед суспільних наук - до правових. Це випливає з характеру предмета дослідження. Предметом суспільних наук є суспільні явища, відносини між людьми в суспільстві. Оцінка поведінки людей з погляду кримінального закону - кримінально-правова кваліфікація - це оцінка суспільна і правова. Тому не викликає сумніву, що наука, яка вивчає закономірності в сфері кримінально-правової кваліфікації, - це частина суспільствознавства. Очевидно також, що теорія кримінально-правової кваліфікації належить до правових наук. Значна частина предмета цієї теорії пов'язана з вивченням правових явищ - тих, які вже регламентовані правовими нормами чи потребують такої регламентації.

Теорія кримінально-правової кваліфікації належить до конкретно-наукових, прикладних теорій. Ця теорія присвячена аналізу конкретної людської діяльності, відноситься до чітко визначеної галузі знань. Вона має прямі виходи на вирішення практичних питань, її завданням є формулювання рекомендації практиці правозастосування і правотворчості.

Відомо, що предмет теорії кримінально-правової кваліфікації містить положення, які запозичені з інших, передусім правових наук. Використовуються положення й інших суспільних наук, наприклад психології, логіки. Це свідчить про комплексний, синтетичний характер цієї теорії. В її межах об'єднуються положення про кримінально-правову кваліфікацію, які інші науки вивчають лише частково, кожна під відповідним кутом зору. Теорія кримінально-правової кваліфікації вбирає в себе лише ті ідеї, конструкції, пропозиції, які прямо торкаються її власного предмета.

Міждисциплінарний процес злиття досягнень різних наук, аналіз під власним кутом зору дає можливість вказаній теорії вийти на новий рівень у дослідженні тих питань, що водночас входять у предмет інших наукових дисциплін. Тому теорія кримінально-правової кваліфікації не просто користується готовими фактами, здобутими іншими науками, виробленими ними положеннями, але й творчо оцінює, переробляє, розвиває їх.

Досліджувана теорія не є простою сумою готових положень, запозичених з інших галузей. Більше того, будучи переробленими в межах теорії кримінально-правової кваліфікації, відповідні положення повертаються в материнські науки збагаченими і впливають на їхній розвиток. Це дає змогу позитивно оцінювати такі міждисциплінарні запозичення, стверджувати, що теорія кримінально-правової кваліфікації є самостійним напрямом наукових досліджень.

Комплексний характер теорії кримінально-правової кваліфікації потребує вирішити питання про те, чи не є ця теорія частиною якоїсь іншої, більш загальної теорії. Є підстави дати позитивну відповідь на це питання. Проблема кримінально-правової кваліфікації є складовою усієї проблеми застосування кримінального закону, яка розробляється наукою кримінального права, а отже, теорія кваліфікації - це елемент теорії застосування кримінального закону. Аналізована теорія також виступає частиною теорії юридичної кваліфікації, яка в свою чергу є складовою теорії застосування закону. Обидві ці теорії є предметом загальної теорії права.

Однак те, що теорія кримінально-правової кваліфікації входить в інші теорії більш високого рівня, зовсім не заперечує її відокремленого характеру.

По-перше, специфіка даної теорії визначається її кримінально-правовим характером. В її основі знаходять поняття матеріального кримінального права, тому ця теорія є кримінально-правовою.

По-друге, зіставлення досягнень загальної теорії права та науки кримінального права на сучасному етапі свідчить, що не загальна теорія права прокладає шлях для розвитку теорії кримінально-правової кваліфікації, а навпаки. Традиційно наука кримінального права у багатьох напрямах випереджує загальну теорію права, поставляючи для неї готові положення, які згодом поширюються на інші сфери і набувають статус загальнотеоретичних. Повною мірою це стосується і досліджуваних питань. Щоб переконатися у правильності сказаного, досить хоча б порівняти виноски в публікаціях теоретиків та криміналістів - у літературі з питань загальної теорії права неодмінно є посилання на праці з кримінального права в питанях кваліфікації; спеціалісти ж в галузі кримінального права, як правило, позбавлені можливості обґрунтувати свої ідеї конкретними працями, виконаними в рамках загальної теорії права.

Нарешті, треба визначити місце теорії кримінально-правової кваліфікації в науці кримінального права. Відомо, що будь-яка галузь знань, будь-яка наука становить собою систему теорій - систему керівних ідей, наукове пояснення встановлених цією наукою закономірностей. Наука кримінального права також складається з багатьох взаємопов'язаних і взаємоузгоджених теорій. До них, наприклад, відноситься теорія дії кримінального закону в часі, просторі та за колом осіб, теорія співучасті у злочині. В свою чергу кожна з цих теорій вміщує в себе низку часткових теорій, сама ж входить як елемент в теорії більш високого рівня. Не є винятком і теорія кримінально-правової кваліфікації. Її кримінально-правовий характер уже неодноразово відзначався і обґрунтовувався.

Серед теорій матеріального кримінального права теорія кримінально-правової кваліфікації найбільш поєднана з теорією застосування кримінального закону. Однак було б спрощенням вважати, що ці теорії перебувають у відносинах частини (кваліфікація) і цілого (застосування закону). Так співвідносяться лише окремі елементи цих теорій, пересікаються вони частково. Адже застосування кримінального закону охоплює також призначення покарання, звільнення від нього та його відбування тощо, а кваліфікація вміщує питання не лише матеріально-правові. Точки дотику і пересікання простежуються і з іншими теоріями матеріального кримінального права, головно з тими, що стосуються вчення про злочин. Так кваліфікація співучасті у злочині передбачає використання положень, які вироблені в рамках теорії співучасті - підстав відповідальності за злочин, учинений у співучасті, індивідуалізації відповідальності співучасників тощо.

Підсумовуючи сказане про місце теорії кримінально-правової кваліфікації в системі науки, можна констатувати, що вона, будучи в своїй основі частиною науки матеріального кримінального права, є комплексною за своїм змістом системою правових ідей.

Висновок про те, що теорія кримінально-правової кваліфікації є складовою науки матеріального кримінального права наштовхує на подальші роздуми, а саме - до якої саме частини цієї науки, яких її розділів вона відноситься?

Найперше з'ясуємо, до Загальної чи до Особливої частини відносяться норми про кваліфікацію? Положення, які стосуються загальних правил кримінально-правової кваліфікації, поширюються на всі забороняючі норми Особливої частини кримінального законодавства, підлягають застосуванню, незалежно від категорії кримінальної справи. Тому вони за своїм змістом і сутністю є положеннями Загальної частини кримінального права. Їх призначення полягає в тому, щоб поєднати положення про злочин Загальної та Особливої частин кримінального закону, а також вимоги абстрактної кримінально-правової норми і конкретні обставини справи. Відповідні теоретичні концепції повинні служити своєрідним містком між правом і фактом, між диспозицією норми і суспільно небезпечним посяганням, між Загальною і Особливою частиною кримінального права.

Висновок про те, що положення, які стосуються кримінально-правової кваліфікації, є інститутом Загальної частини кримінального права, потребує і відповіді на інше питання - якого саме розділу цієї частини кримінально-правової теорії вони стосуються, яке місце в його системі повинні зайняти? Відзначимо, що місце положень, присвячених кваліфікації, в системі науки не обов'язково має збігатися з місцем відповідних норм (коли вони будуть запроваджені) у системі кримінального законодавства та відповідних питань у системі навчального курсу кримінального права. Зокрема, у навчальному процесі проблеми кваліфікації переважно розглядаються як такі, що відносяться до Особливої частини. Причиною цього, як видається, є те, що загальні дослідження проблем кримінально-правової кваліфікації ведуться не досить інтенсивно, разом із тим розробляються і вивчаються питання кваліфікації окремих видів злочинів. І чи не всі загальні положення кваліфікації виводяться шляхом індукції, походять із аналізу питань, які вивчаються в Особливій частині кримінального права.

Розглядаючи питання про місце загальної теорії кваліфікації в системі науки кримінального права та відповідного навчального курсу, В.Н.Кудрявцев обґрунтовує тезу про те, що таким місцем повинен бути розділ "Кримінальний закон". На його думку, загальна теорія кваліфікації є частиною цього розділу, оскільки в ній вивчаються проблеми конструкції закону, правила його застосування, порушуються питання тлумачення і з'ясування його змісту та ін. А проблеми вчення про злочин, на думку цього вченого, знаходяться поза рамками загальної теорії кваліфікації, оскільки вона виходить з тих конструкцій складів злочинів, стадій злочинної діяльності і форм співучасті у злочині, які детально розглядаються у вченні про злочин. В.Н.Кудрявцев також зазначає, що загальна теорія кваліфікації зовсім не торкається питань покарання [1, с.29].

Видається, що у цих роздумах є вразливі місця. В.Н.Кудрявцев чомусь не враховує, що кваліфікація стосується і багатьох питань, які явно виходять за межі вчення про кримінальний закон. Це, наприклад, фактична підстава кваліфікації, її процесуальне оформлення тощо. Важко погодитися з тим, що тлумачення закону і з'ясування його змісту стосуються кваліфікації. При кваліфікації виходять з ознак закону вже уяснених і витлумачених, інакше можна дійти до того, що закон "підганяється" під конкретний випадок. І, навпаки, навряд чи безспірним є положення про те, що проблеми вчення про злочин знаходяться поза рамками загальної теорії кваліфікації. Кваліфікація діяння як злочину чи незлочинної поведінки передбачає врахування відповідних положень учення про злочин. Саме вирішення питань про злочин, форми його закріплення в кримінальному законі у відриві від питань кваліфікації приводить до появи норм, які важко чи навіть неможливо застосувати до конкретних випадків.

Нарешті, неточним видається положення про абсолютну непов'язаність кваліфікації і питань покарання. Кваліфікацію і справді не можна ставити в залежність від покарання, яке буде призначене за злочин. Однак, вирішуючи питання кваліфікації у ряді випадків доводиться звертатися і до санкції статті Особливої частини. Разом з тим це є вимушеним кроком і при більш оптимальній побудові диспозицій статей Особливої частини та регламентації в самому КК питання про співвідношення окремих норм така потреба повинна була б відпасти.

З огляду на викладене вважаємо, що більш вдалим для положень, які стосуються загальних правил кримінально-правової кваліфікації, в системі науки Загальної частини кримінального права є місце після розділів, що стосуються вчення про злочин. При такому вирішення отримуємо більш-менш струнку систему: вчення про злочин а також обставини які усувають злочинність діяння, та їхню кваліфікацію; вчення про покарання та його призначення.

--------------------

1. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - 2-е изд., перераб. и дополн. - М.: Юристъ. - 1999.