nashe pravo
/ ГоловнаНеділя, 24 Вересня 2017  
розділи
швидкий перехід
сервіс
партнери

Привіт, капіталізм!

Бущенко П.А.,Ветухова I.А. (Члени Української Асоціації фахівців трудового права, доценти кафедри трудового права Національної юридичної Академії України ім. Я.Мудрого, кандидати юридичних наук) 16.03.2005, 14:02

Провідні  експерти в сфері трудового права стверджують, що проект Трудового кодексу не може бути прийнятий у такій редакції в другому читанні, оскільки потребує кардинальних змін. Не дивлячись на це, у четвер Верховна Рада розгляне проект кодексу в другому читанні і тим самим може позбавити працівників захисту багатьох трудових прав.

 

Сучасна історія України – це драма праці і капіталу. Їхній союз, якщо він можливий, просуває суспільство вперед, а конфронтація – підриває. У нинішній час в Україні виникла глибока криза між працею і капіталом, про що свідчать матеріальні фактори виробництва й обміну. Ця криза, у першу чергу, характеризується наступними трьома моментами: криза власності, криза експлуатації, криза солідарності. Вихід з нього бачиться в рішенні проблеми соціальної справедливості – основи регулювання і нормалізації соціально-трудових відносин.

 

Кращий вихід із суспільно-економічної кризи і прийдешньої економічної катастрофи – знаходження рівноваги між працею і капіталом, зміцнення їхніх нерозривних уз. Саме вони лежать в основі успіху всіх реформ і досягнень компромісу.

 

Сьогодні, коли завершується підготовка до слухання проекту Трудового Кодексу України Верховною Радою в другому читанні, особливе значення для соціально-економічного розвитку України має та обставина, якою мірою він здатний регулювати систему найманої праці з надійним соціальним страхуванням, охороною здоров'я і праці працівників на виробництві, гарантіями зайнятості працівників, цивілізованими трудовими відносинами, відносинами соціального партнерства і колективних соціально-трудових відносин.

 

Можна констатувати, що проект Трудового Кодексу України, винесений на повторне обговорення, сьогодні вимагає не простої доробки з уточненнями й доповненнями до його окремих статей, а кардинального переосмислення всіх його положень.

 

Проект Трудового Кодексу України в першу чергу вимагає значної концептуальної доробки, з метою узгодження його положень із системою наукових поглядів, що складають загальну концепцію трудового права стосовно до умов ринкової економіки України, стандартами захисту прав працівників, що гарантуються практикою судового застосування нині діючого КЗПП України і міжнародних договорів, учасником яких є наша держава.

 

  З огляду на вищевикладене, варто сказати, що проект Трудового Кодексу України не може бути прийнятий у другому читанні в редакції, представленій для обговорення. Необхідність кардинальної переробки проекту Трудового Кодексу України обумовлена наступними обставинами.

 

1. У проекті Трудового Кодексу України немає статей, які б визначали мети нового Трудового Кодексу України, тобто його предметне призначення.

 

Сучасний механізм правового регулювання праці ґрунтується на трьох взаємозалежних елементах: договірному регулюванні індивідуальних трудових відносин, що виникають між працівником і роботодавцем, як первинними суб'єктами ринку праці; соціально-партнерському й також договірному регулюванні колективних соціально-трудових відносин, що виникають між працівниками, їхніми представниками і роботодавцями та їхніми об'єднаннями, як вторинними суб'єктами ринку праці; публічному державно-правовому регулюванні соціально-трудових відносин, зв'язаних із встановленням обов'язкових для повсюдного застосування національних стандартів праці, дозволом трудових суперечок, державним контролем і наглядом за дотриманням законодавства про працю, установлення процедур і меж юридичної відповідальності.

 

Отже, у проекті Трудового Кодексу України повинні бути зазначені правові норми, що визначають, з якою метою і для якого кінцевого результату суб'єкти ринку праці та їхні представники, а також і держава, вступають у соціально-трудові відносини. Таким чином, у проекті Трудового Кодексу України повинні бути правові норми, що вказують, що він, з огляду на матеріальні інтереси працівників та їхніх представників, роботодавців та їхніх об'єднань, держави, забезпечуючи ефективне функціонування ринку праці, справедливі і безпечні умови праці, охорону трудових прав і здоров'я працівників, сприяє разом з тим росту продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підйомові на цій основі матеріального і культурного рівня життя всього народу України. У кінцевому рахунку, уся система норм трудового права спрямована на результативність суспільного виробництва.

 

При сприятливому положенні суспільного виробництва виграють усі: і працівник, і роботодавець, і держава. Більш того, держава, одержуючи більш значні податкові надходження, швидше буде схильна створювати всякого роду суспільні інститути на користь менш забезпечених прошарків населення, буде більше направляти коштів на освіту, науку тощо. При сприятливому положенні суспільного виробництва і більш значні надходження страхових внесків у фонди загальнообов'язкового державного страхування. Тому, кожен учасник соціально-трудових відносин, звертаючи до Трудового Кодексу України, повинен знати, як молитву, з якою метою він вступає в соціально-трудові відносини, яка мета суспільного виробництва, знати, що багатство суспільства створюється тільки в суспільному виробництві, розуміти міру „розхитування” суспільного виробництва.

 

 2. У проекті Трудового Кодексу України чітко не визначені принципи, спрямовані на регулювання соціально-трудових відносин в Україні. Принципи повинні виражати суть Трудового Кодексу України, його основні початки. Вони повинні втілювати в соціально-трудових відносинах ідею добра, справедливості, свободи, закріпленої в Конституції України, відображати загальну спрямованість правової системи України. Наприклад, чи є такі положення статті 2 проекту Трудового Кодексу України як “забезпечення повної зайнятості працівників та їх захист від безробіття”, ”забезпечення працівникам мінімальних державних гарантій у сфері праці” принципами. Який конкретний зміст цих положень? Яка практика їх застосування?

 

Крім того, ми маємо міжнародно-правові основи регулювання праці, закріплені в міжнародно-правових актах, що є, як це випливає з національного законодавства, частиною правової системи України в цілому і трудовому праві в тому числі. Зокрема, фундаментальні принципи правового регулювання праці закріплені в прийнятій 18 червня 1998 р. на 86-й сесії Міжнародної Конфедерації Праці Декларації МОП „Про основні принципи і права в сфері праці й механізмі їх реалізації”. Як основні принципи трудового права можуть і повинні також використовуватися основні соціально-економічні права трудящих, що зазначені в Загальній Декларації Прав Людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., Міжнародному Пакті про громадянські і політичні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. та Міжнародному Пакті про економічні, соціальні і культурні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 18 вересня 1973 р.

 

Варто звернути увагу на ту обставину, що ці права відносяться саме до соціально-економічних, а не до громадянських або політичних прав. По суті справи – це права працівників, що повинні дотримуватися у всіх країнах світової спільноти. Зокрема, у проекті Трудового Кодексу України не знайшли свого відображення такі основні принципи: право на справедливі й безпечні умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни; право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку. Замість цих принципів у статті 2 проекту як принцип нічого не значуще і ні до чого не зобов'язуюче сполучення слів „створення належних розумів праці і відпочинку”.

 

У проекті Трудового Кодексу України не знайшли свого відображення й такі принципи як: право на рівну оплату праці рівної цінності без якої-небудь дискримінації; право на справедливу й задовільну винагороду, що забезпечує гідне людини існування для неї самої та її родини, що доповнюється при необхідності іншими коштами соціального забезпечення.

 

Відсутність у проекті Трудового Кодексу України норм про цілі правового регулювання, чітких і змістовних принципів привело до примітивних формулювань таких основних понять трудового права як „трудове право відношення”, „трудовий договір”.

 

У статті 5 проекту записано: „трудовими відносинами - є відносини між працівником і роботодавцем, відповідно до яких працівник виконує певну роботу в інтересах роботодавця незалежно від форм домовленості про таку роботу”. У статті 64 проекту Трудового Кодексу України записано: „Трудовий договір – угода, що укладається роботодавцем і працівником з метою визначення змісту трудових відносин, які встановлюються або повинні бути встановлені”.

 

Логіка правового положення працівника в сучасних цивілізованих умовах України, що прагне в Європейське Співтовариство, у цих визначеннях проглядається дуже просто за такою схемою: „Ти, холоп! Ти зобов'язаний виконувати роботу в моїх інтересах і баста (стаття 5 проекту). А тепер, холоп, давай домовимося, як ти будеш виконувати роботу в моїх інтересах (стаття 64 проекту). Отже, працівник, укладаючи трудовий договір, не має ніяких своїх інтересів. Вони для нього повинні бути відсутніми й в трудових правовідносинах. Він (працівник) за задумом авторів проекту, не суб'єкт суспільного виробництва з власними інтересами, а він, (працівник) об'єкт, засіб реалізації інтересів роботодавця.

 

А де ж реалізація в цих головних інститутах трудового права таких конституційних положень, як: „Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю” (стаття 3 Конституції України); „Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки” (стаття 13 Конституції України) та інших?

 

3. Пропонований проект Трудового Кодексу не може бути прийнятий у другому читанні і з тієї причини, що в ньому істотно знижені гарантії прав працівників на всіх стадіях реалізації ними права на працю. Створюється враження, що проект Трудового Кодексу України закріплює для працівників почуття страху, непевності при прийомі на роботу, під час роботи й у момент звільнення з роботи.

 

Про які гарантії при прийомі на роботу працівника можна говорити взагалі, якщо такі не існують для осіб, що мають потребу в особливому соціальному захисті (неповнолітні, вагітні жінки, жінки, що мають дітей, особи зі зниженою працездатністю). Так, якщо стаття 49 проекту Трудового Кодексу України закріпила лише гарантії бронювання робочих місць по робочих професіях, тобто на більше і не претендуй, то стаття 51 проекту допускає можливість для роботодавця і цю „куцу” гарантію звести нанівець. Тобто просто відкупитися від працівника. А яка ж смішна „відкупна ціна”? Читаємо: „У разі відмови в укладанні трудового договору з особою, яку спрямовано на роботу за рахунок установленої броні й квоти, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові компенсацію в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом”.

 

От і ціна нового Трудового Кодексу України для працівників!

 

4. Відсутність чітких гарантій для працівників на всіх стадіях реалізації ними права на працю пов'язане з тим, що автори проекту захопилися ідеєю збалансованості інтересів сторін (працівників і роботодавців) у трудових відносинах. На їхню думку, збалансованість інтересів сторін трудових правовідносин повинні бути основною ідеєю Трудового Кодексу України, його основною метою.

 

Так, у проекті Трудового Кодексу України є норми про трудовий договір, робочий час, заробітну плату й інші, у яких автори проекту намагаються збалансувати інтереси сторін трудових правовідносин, тобто норми, що можуть служити і працівникам й роботодавцям. Але в цілому, ці норми не створюють Трудового Кодексу. Це теж можна назвати Кодексом, але такий Кодекс не потрібний трудящим. Ідея збалансованості інтересів працівників і роботодавців припустима за певних умов при висновку колективних договорів, угод (галузевих, регіональних), Генеральної Угоди, де вона здобуває форму компромісу.

 

5. Невід'ємною рисою трудового права, що докорінно відрізняє його від цивільного права й інших галузей права, є участь самих працівників і їхніх представників у регулюванні трудових відносин. Цьому питанню необхідно приділити особливу увагу в проекті Трудового Кодексу України, і включити в нього норми про права колективів працівників і профспілок, на яких лежить відповідальне завдання: представляти та захищати трудові права й інтереси працівників.

 

Викликає непорозуміння відсутність у проекті Трудового Кодексу України глави про профспілки, що має місце в нині діючому КзПП України (глава 16 КзПП України). Тому тільки з цієї причини проект Трудового Кодексу України не може бути прийнятий у другому читанні. Крім того, незрозуміло, чому це не з'явилося підставою до відхилення його Верховною Радою в першому читанні.

 

6. Вимагає серйозної переробки й система проекту Трудового Кодексу України. У даний час цілком достатньо нормативного матеріалу, щоб у проекті виділити основні вихідні положення трудового права України: мету і завдання трудового законодавства, джерела (нормативно-правові акти), суб'єкти, у тому числі й представництво в трудовому праві, договори, угоди; забезпечення трудових прав та обов'язків (засоби захисту, види юридичної відповідальності по трудовому праву); терміни, дія трудового законодавства в часі і в просторі, й інші. Спроба авторів проекту систему проекту Трудового Кодексу України побудувати на ідеї існування індивідуальних трудових відносин і колективно-трудових відносин є науково необґрунтованою і практично непридатною в ході реалізації положень Трудового Кодексу України.

 

7. Проект Трудового Кодексу України вимагає й удосконалювання юридичної техніки, оскільки багато понять у ньому виражені нечітко. Так, незрозуміло, що означають терміни в статті 35 проекту „перевірка особи під час прийняття на роботу” і „використання технічних засобів при іспиті”; що означає термін „основна трудова функція працівника”, що використовується в статті 73 проекту Трудового Кодексу України й інші.

 

Проект Трудового Кодексу України торкається прав й інтересів громадян, чия праця лежить в основі існування та розвитку України, через них – практично всього населення України. До його прийняття варто підходити максимально обережно, поспішаючи не кваплячись і спираючись, насамперед, на досвід правового регулювання праці у власній країні, інших країнах і міжнародні норми. Підготовка нового Трудового Кодексу України повинна бути ретельною та зваженою, щоб його зміст був орієнтований на стабільні економічні і соціально-трудові відносини.

 

Джерело: РУПОР


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція

Розробка сайту:  бiбlos.com.ua 
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .