nashe pravo
/ ГоловнаКримінальне право і процесСереда, 13 Грудня 2017  
швидкий перехід
сервіс
партнери

Окремі проблеми визначення зброї як предмета контрабанди

П. Берзін 02.01.2004, 14:02

Останнім часом особливе занепокоєння викликає переміщення зброї через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, що підтверджується не тільки підвищеним ступенем суспільної небезпечності таких діянь, а й пов’язаними з ними негативними процесами, які мають тенденції до подальшого загострення.

 

Контрабанду відносять до злочинів, характерною особливістю яких є обов’язкова наявність предмета, на який безпосередньо спрямовані злочинні дії особи і через який вона посягає на суспільні відносини, що характеризують об’єкт цього злочину. Отже, предмет контрабанди як підстава виникнення та умова реалізації суспільних відносин, змістом яких є господарська діяльність їх субєктів, матеріалізує, висвітлює саме цю соціальну категорію. Цей різновид економічних відносин закріплений, матеріалізований у предметах, вичерпний перелік яких міститься у ч. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України (далі – КК).

 

Розглядаючи питання про поняття зброї, яка згідно з диспозицією ч. 1 ст. 201 КК є одним із предметів контрабанди, слід звернути увагу на такі обставини:

 

1. У вітчизняному законодавстві не визначається поняття "зброя". Про це, зокрема, свідчить наявність сімох проектів Закону України "Про зброю", що були представлені на розгляд Верховної Ради України в період з 1995 по 2001 рр. У всіх цих законопроектах зброя визначається як пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої чи іншої цілі або захисту від нападу. В останньому (восьмому) проекті від 22 листопада 2002 р. № 1171 зброєю визнаються пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі і які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення.

 

Жоден з підзаконних актів також не визначає поняття "зброя".

 

2. Окремі вчені, коментуючи поняття "зброя" як предмета контрабанди, обмежуються лише вказівкою на те, що під зброєю у ст. 201 КК мається на увазі як вогнепальна зброя (крім гладкоствольної зброї), так і холодна зброя. А далі йде посилання на коментар до ст. 262, 263 КК.

 

Предметами злочину, передбаченого ст. 262 КК, законодавець називає вогнепальну зброю (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали, а в ст. 263 КК – ще й холодну зброю. А тому таке визначення зброї автоматично обмежується двома її типами – вогнепальною та холодною.

 

О.О. Дудоров до зброї як предмета контрабанди відносить:

 

вогнепальну зброю (стрілецьку, артилерійську та гранатомети), реактивну, ракетну, мінну, запалювальну, торпедну та інші звичайні види військової зброї;

ядерну, хімічну, біологічну, лазерну, інфразвукову, радіологічну та інші види зброї масового знищення;

холодну зброю;

газову зброю нервово-паралітичної дії; пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду; спеціальну зброю для стрільби гумовою кулею; електрошокову зброю.

 

Справа в тому, що ідея, закладена в цих визначеннях (тобто визначення поняття зброї через її класифікацію, заслуговує схвалення, оскільки в кримінально-правовому плані поняття "зброя" є комплексною категорією. Комплексність виражається наявністю у неї двох груп взаємопов’язаних ознак: юридичної та технічної (криміналістичної). До юридичної групи належать, по-перше, об’єктивні ознаки, що характеризують зовнішню сторону і спосіб діяння (застосування зброї); по-друге, суб’єктивні ознаки – усвідомлене та вольове ставлення до цього діяння особи, що застосовує зброю; по-третє, ознака правомірності застосування зброї. Технічна (криміналістична) група складається із декількох частин, які визначають його функціональне призначення (ствол, ударно-спусковий механізм тощо) та виробничої (зброя має бути спеціально виготовлена згідно зі своїм цільовим призначенням – наприклад, активної самооборони). На відміну від юридичної групи, технічна не має виключно вичерпного характера. Вона постійно змінюється відповідно з розвитком певних галузей науки і техніки, розробками нових технологій з виробництва зброї. Тому, щоб сформулювати точне визначення поняття "зброя", необхідно враховувати виключно всі його технічні ознаки, що вже за своєю логікою неможливо.

 

Єдиним недоліком у зазначених вище доктринальних визначеннях є те, що їх автори навели неповну класифікацію типів зброї, залишивши поза увагою, наприклад, комбіновану (що одночасну поєднує нарізні та гладкі стволи або має при гладкому каналі ствола нарізне свердління біля дульного зрізу, або поєднує вогнепальну та холодну зброю), вибухову (пристрої та прилади, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за рахунок дії заряду вибухової речовини) тощо.

 

3. Згідно з ч. 1 ст. 201 КК до вогнепальної зброї при контрабанді не належать гладкоствольна мисливська зброя. Гладкоствольна зброя – це вид вогнепальної зброї, призначеної для стрільби, з гладкими, без нарізів стволами. Тому не зовсім зрозуміло, що мав на увазі О.О. Дудоров, визначивши її як зброю, "конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею".

 

Суспільна небезпека нарізної вогнепальної зброї проявляється в діяльності та кучності бою. А сам нарізний ствол сприяє дальності польоту та пробивної здатності кулі. Гладкоствольною ж є зброя, що випускається промисловістю для потреб мисливського господарства. Вона має своїм завданням виключно мисливський промисел і ніяк не пристосована для бойових дій. Тому виготовлення обрізу гладкоствольної мисливської зброї (шляхом відпилення частини ствола і/або прикладу) підвищує суспільну небезпеку такого предмета. Тобто конкретна рушниця, змінюючи своє початкове призначення, переходить із категорії стандартної гладкоствольної мисливської до нестандартної, переробленої вогнепальної зброї.

 

4. З огляду на викладене варто зауважити, що поняття "зброя" в диспозиції ч. 1 ст. 201 КК необхідно замінити її конкретними типами (вогнепальною, вибуховою, спеціальною військовою зброєю, холодною, газовою, пневматичною та комбінованою зброєю), визначення яких необхідно зазначити в окремому Законі України "Про зброю".


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна / Кримінальне право і процес /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція

Розробка сайту:  бiбlos.com.ua 
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .