nashe pravo
/ ГоловнаКримінальне право і процесВівторок, 22 Серпня 2017  
швидкий перехід
сервіс
партнери

Поняття та значення обставин, що пом’якшують покарання, за кримінальним правом України

Т. Іванюк 12.02.2004, 14:02

Покарання, призначуване судом за злочин, лише тоді може бути визнано справедливим, коли воно індивідуалізоване, визначене на підставі загальних засад призначення покарання, зокрема з урахуванням обставин, що пом’якшують покарання.

 

У теорії кримінального права щодо визначення поняття обставин, що пом’якшують покарання, немає єдності думок. Воно залежить від того, як кожен із авторів розуміє питання про те, на що здійснюють вплив пом’якшуючі обставини, що вони пом’якшують – вину, відповідальність чи покарання. Так, одні автори називають ці обставини "пом’якшуючими вину", інші – " пом’якшуючими покарання", треті – "пом’якшуючими відповідальність".

 

Розуміння обставин, що розглядаються, як таких, що "пом’якшують вину" або "впливають на ступінь вини", базується на положенні про те, що відповідальність особи може наступити лише у випадку винного заподіяння шкоди суспільним відносинам, що охороняються законом. Особа може підлягати кримінальній відповідальності і покаранню за шкоду, заподіяну її суспільно небезпечним діянням лише в тому випадку, коли вона усвідомлювала значення своїх дій і могла керувати ними, тобто якщо в скоєному знайшли своє вираження свідомість і воля особи, – саме цей момент покладено і в основу характеристики вини.

 

Однак обставини, що пом’якшують покарання, закріплені в передбаченому кримінальним законом їх орієнтовному переліку, характеризують не лише суб’єктивні ознаки діяння, а й особу винного та об’єктивні ознаки злочину. Ступінь вини ж визначається лише психічним ставленням винного до скоєного злочину, а не сукупністю всіх обставин відповідного діяння.

 

Існування в теорії кримінального права термінології "обставини, що пом’якшують відповідальність" у першу чергу пояснюється тим, що в Кримінальному кодексі України 1960 р., ст. 40, в якій було закріплено ці обставини, мала назву "обставини, що пом’якшують відповідальність". Хоча ці обставини були передбачені як одна із загальних засад призначення покарання та розміщені у главі, що регламентувала призначення покарання. Крім того, при певних видах звільнення від кримінальної відповідальності, визначаючи можливість звільнення, закон приписує враховувати при цьому обставини, що є пом’якшуючими (наприклад, щире каяття при звільненні на поруки; відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди при звільненні у зв’язку з примиренням винного з потерпілим). Однак при цьому не відбувається пом’якшення кримінальної відповідальності, а особа повністю звільняється від неї. Тому в цьому випадку пом’якшуючі обставини набувають нової якості. Вони є підставами звільнення особи від кримінальної відповідальності.

 

У Кримінальному кодексі 2001 р. обставини, що розглядаються мають назву "обставини, які пом’якшують покарання", яка повністю співвідноситься із сутністю цих обставин як однієї із загальних засад призначення покарання та назвою розділу, в якому вони розміщені, – "Призначення покарання", підкреслюючи цим, що ці обставини враховуються при призначенні покарання в бік його пом’якшення.

 

Тому найбільш доцільним, на нашу думку, є визначення обставин, що пом’якшують покарання, як різного роду факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру, які належать до скоєного діяння, суттєво знижуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, а також які характеризують особу винного загалом і дають підстави для призначення пом’якшеного покарання.

 

Щодо системи обставин, що пом’якшують покарання, то кримінальним законом (ч. 1 ст. 66 Кримінального кодексу України) встановлено примірний перелік цих обставин. У ньому зазначено найбільш типові, які, безумовно, впливають на ступінь суспільної небезпеки діяння та особи винного обставини, обставини, що мають найбільше розповсюдження на практиці. Цей перелік не є вичерпним. Ч. 2 ст. 66 Кримінального кодексу України передбачено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і обставини, які не зазначені в ч. 1 цієї статті.

 

Закріпивши в Кодексі примірний перелік обставин, що пом’якшують покарання, законодавець тим самим зобов’язав суд звертати на них особливу увагу, обов’язково враховуючи їх при виборі конкретної міри покарання. Законодавець також показує, які подібні обставини можуть бути визнані пом’якшуючими. Практичне значення цього переліку полягає в тому, щоб за його допомогою забезпечити можливість судової ініціативи в розумних межах, спрямувати її у потрібне русло.

 

У теорії кримінального права класифікація законодавчо закріплених обставин, що пом’якшують покарання, здійснюється за різними критеріями. Так, часто пом’якшуючі обставини класифікуються стосовно частин складу злочину – об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони. Однак деякі з обставин характеризують як об’єктивні, так і суб’єктивні ознаки, і крім того вони лежать поза межами складу злочину. Існує також класифікація з точки зору причин і умов, які сприяють вчиненню злочину. За цією класифікацією, пом’якшуючі обставини поділяються на: обставини, що належать до об’єктивних та суб’єктивних ознак суспільно небезпечного діяння; обставини, які стосуються особи винного; обставини, які стосуються причин та умов, з якими пов’язане це злочинне діяння. Найбільш доцільною нам видається класифікаційний поділ обставин, що пом’якшують покарання, на ті, які характеризують діяння, і ті, які характеризують особу. При цьому перший вид можна поділити ще на два види: 1) пом’якшуючі обставини, які характеризують об’єктивні ознаки злочину, та 2) які характеризують суб’єктивні ознаки злочину.

 

Аналіз пом’якшуючих обставин, закріплених в ч. 1 ст. 66 Кримінального кодексу України 2001 р., показує, що законодавчий перелік містить обставини, які так чи інакше пов’язані із вчиненим злочином. Одні з них вказують на існування певних особливих умов під час вчинення злочину, інші – на позитивну посткримінальну поведінку винної особи.

 

Однак судова практика свідчить, що судом при призначенні покарання часто враховуються обставини, які безпосередньо не пов’язані із вчиненим злочином, але наявність яких із врахуванням інших обставин справи вказує на можливість призначення пом’якшеного покарання. До таких обставин, зокрема, належать позитивна трудова діяльність винної особи, її позитивна характеристика загалом, молодий або похилий вік, наявність на утриманні винного малолітніх дітей, поганий стан здоров’я. Врахування цих обставин при призначенні покарання відповідає принципам гуманізму та економії кримінальної репресії в кримінальному праві.

 

Значення обставин, що пом’якшують покарання, виходячи із вищенаведеного поняття цих обставин, полягає в тому, що їх наявність у справі знижує ступінь суспільної небезпеки діяння, особи винного і надає суду право: а) призначити покарання ближче до мінімуму санкції статті; б) при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання, передбачений в ній; в) за наявності декількох пом’якшуючих обставин та інших умов, передбачених ст. 69 Кримінального кодексу України, застосувати покарання більш м’яке, ніж передбачено законом. Наявність у справі сукупності пом’якшуючих обставин, як правило, робить неможливим призначення покарання, яке б відповідало максимальній межі санкції.


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна / Кримінальне право і процес /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція

Розробка сайту:  бiбlos.com.ua 
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .