САДОВИЙ=БУНЯК
/ ГоловнаСудова практикаРiшення у цивiльних справах П'ятниця, 19 Жовтня 2007  
швидкий перехід
сервіс

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не визначено умов, за яких один із членів сім’ї може отримати більшу або меншу частку в приватизованому житлі.

04.12.2005, 17:05

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не визначено умов, за яких один із членів сім’ї може отримати більшу або меншу частку в приватизованому житлі. Частки в жилому приміщенні кожного з повнолітніх членів сім’ї, яким передається у власність займана квартира (будинок), є рівними

Ухвала Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
від 2 червня 2004 р.
(в и т я г)

У серпні 2000 р. Ш.Б. звернувся з позовом до Д.В. та Д.І. про визнання договору дарування 1/4 квартири в м. Одесі недійсним та виселення Д.І. з квартири, зазначаючи, що 26 липня 1993 р. ця квартира була приватизована Д.В., Ш.Б., Ш.О. і Ш.Я. на праві спільної сумісної власності.

У травні 2000 р. Ш.Б. дізнався від своєї матері, Д.В., що вона 16 серпня 1996 р. подарувала 1/4 квартири своєму чоловікові, Д.І., який на підставі зазначеного договору дарування був прописаний у спірній квартирі.

Відповідачі позов не визнали й звернулися із зустрічним позовом про визнання за Д.І. права власності на 1/4 квартири, мотивуючи позовні вимоги тим, що на день її приватизації Д.В., Ш.Б., Ш.О. та Ш.Я. мали рівні частки в спільній сумісній власності. Оскільки свою частку Д.В. подарувала Д.І., за ним і слід визнати право власності.

Жовтневий районний суд м. Одеси рішенням від 23 березня 2001 р. в позові Ш.Б. та у задоволенні зустрічного позову відмовив.

Апеляційний суд Одеської області рішенням від 17 липня 2001 р. зазначене рішення районного суду скасував і постановив нове, яким позов Ш.Б. задовольнив: визнав недійсним договір дарування від 16 вересня 1996 р. та постановив виселити Д.І. зі спірної квартири.

У касаційній скарзі Д.В. та Д.І. просили скасувати рішення апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, послався на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю Д.В., Ш.Б., Ш.О. і Ш.Я. Питання про визначення часток у спільній сумісній власності у встановленому законом порядку між співвласниками не вирішувалося.

Крім того, оскільки частки кожного зі співвласників у приватизованій квартирі не визначені, відчуження частки спільної сумісної власності в квартирі в будь-який спосіб без згоди інших співвласників є порушенням прав співвласників квартири відповідно до п. 5 ст. 4 Закону від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ «Про власність», а договір дарування від 16 вересня 1996 р. укладено з порушенням ч. 1 ст. 55 Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ «Про нотаріат» та п. 30 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом від 14 червня 1994 р. № 18/5 *; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 р. за № 152/361).

Однак із таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не грунтується на законі.

Відповідно до ст. 12 Закону від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі — Закон № 2482-ХІІ) власник приватизованого майна має право розпоряджатися квартирою на свій власний розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, укласти інші угоди, не заборонені законом.

Як встановив суд першої інстанції, Д.В. 16 вересня 1996 р. уклала договір дарування, відповідно до якого передала 1/4 квартири у власність Д.І. на підставі свідоцтва про право власності на житло. Згідно із зазначеним свідоцтвом, власниками квартири на той час були Д.В., Ш.Б., Ш.О. і Ш.Я. Внаслідок цього Д.В. вважала, що вона мала рівне з іншими членами сім’ї право на спірну квартиру.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тих, що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Оскільки Законом № 2482-ХІІ не визначено умов, за яких один із членів сім’ї матиме більшу або меншу частку в приватизованому житлі, то частка кожного є рівною.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що в цьому конкретному випадку неможливе відчуження частини квартири шляхом дарування своєї частки в жилому приміщенні обдарованому.

Згідно зі ст. 338 ЦПК суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, якщо останнє постановлене відповідно до закону і було скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим і відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції скасував його помилково, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, касаційну скаргу Д.В. та Д.І. задовольнила, рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2001 р. скасувала, а рішення Жовтневого районного суду м. Одеси від 23 березня 2001 р. залишила в силі.


* Наказ втратив чинність на підставі наказу від 3 березня 2004 р. № 20/5 (яким затверджено Інструкцію в новій редакції, зареєстровану в Міністерстві юстиції України того ж дня за № 283/8882), але був чинним на час розгляду спірних правовідносин.


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна / Судова практика / Рiшення у цивiльних справах /
Copyright © 2006 Ярослав ЖУКРОВСЬКИЙ
Всі права застережено.
Ідея та концепція - Юриспруденція он-лайн

Розробка сайту:  бiбlos.com.ua 
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .