Згідно зі ст. 365 КПК України апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і щодо яких відповідно до ч. 1 ст. 299 цього Кодексу докази не досліджувалися

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
від 11 січня 2005 р.
(в и т я г)

Олександрійський міський суд Кіровоградської області вироком від 10 березня 2004 р. засудив Б. на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК.Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 15 червня 2004 р. цей вирок змінив: виключив з обвинувачення кваліфікацію дій Б. за ч. 2 ст. 364 КК як зайву і постановив вважати її засудженою за ч. 1 ст. 212 КК.

З урахуванням цих змін Б., яка працювала на посадах заступника головного бухгалтера (з 26 січня 1998 р. по 18 грудня 2002 р.), виконуючої обов’язки головного бухгалтера (з 18 грудня 2002 р. по 10 лютого 2003 р.) та головного бухгалтера (з 10 лютого 2003 р. до початку розслідування справи) підприємства «Олександріявугілля», визнано винною у вчиненні таких дій. Як службова особа, що відповідає за правильність обчислення, повноту і своєчасність перерахування до бюджету податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вона у період із 1 січня 2002 р. по 30 червня 2003 р. умисно, на порушення п. 1 ст. 1, п. 1 ст. 2, ст. 3, п. 1 ст. 4 Закону від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», не відобразила у щомісячних звітах фонд заробітної плати, з якого утримується збір до Пенсійного фонду України і в такий спосіб, тобто шляхом заниження об’єктів оподаткування та зобов’язання, ухилилася від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 48 тис. 108 грн., що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, порушив питання про скасування ухвали цього суду у зв’язку з неправильним застосуванням ним кримінально-процесуального закону і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювались, у тому числі й підсудною, яка повністю визнала себе винною. Про те, що Б. усвідомлювала процесуальні наслідки такого рішення — позбавлення її права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, свідчить відповідний запис у протоколі судового засідання.

Однак після постановлення вироку засуджена подала апеляцію, в якій просила скасувати його і закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу злочину. Апеляційний суд розглянув справу і на підставі апеляції вніс зміни у вирок суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 365 КПК апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і щодо яких відповідно до ч. 1 ст. 299 КК докази не досліджувались. У справі щодо Б. наведені вимоги закону було порушено, тому викладені у касаційному поданні доводи щодо неправильного застосування апеляційним судом кримінального закону є обгрунтованими.

З урахуванням зазначеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила: ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2004 р. скасувала і направила справу в той же суд для вирішення питання щодо прийняття апеляції засудженої до розгляду. 

* Тут і далі, якщо інше не застережено, мається на увазі КК України 2001 р.