nashe pravo
/ ГоловнаАдміністративне правоЧетвер, 21 Вересня 2017  
швидкий перехід
сервіс
партнери

Адміністративна відповідальність як правовий інститут

А. Башняк, Національна юридична акаде­мія України ім. Я. Мудрого 02.11.2004, 15:03

На сучасному етапі розвитку державності України суттєво зростають роль і значення адміністративної відповідальності, направлені на забезпечення законності і правопо­рядку у сфері адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що склалися у державі.

 

Очевидним є те, що адміністративна відповідальність як важливий інструмент реагу­вання на адміністративні правопорушення не виконує в повному обсязі покладені на неї завдання.

 

Українськими науковцями, вченими інших держав зроблена спроба проаналізувати та зрозуміти практичну і теоретичну важливість інституту адміністративної відповідаль­ності. Протягом тривалого часу науковцями проведена робота з розробки проблеми адміністративної відповідальності і підготовки відповідної теоретичної бази для форму­вання законодавства про адміністративні правопорушення та проекту Кодексу України про адміністративні проступки. У законодавстві про адміністративні правопо­рушення, яке склалося сьогодні, відсутня систематизація норм у рамках одного закону, що призво­дить до конкуренції норм, не відповідності їх вимогам, які ставляться до правової форми, часто норми мають двозначне тлумачення змісту диспозиції статті.

 

В юридичній літературі відносно проблеми і визначення адміністра­тивної відпові­дальності існують різні підходи, іноді вони суттєво від­різняються один від одного.

 

Адміністративна відповідальність – один із основних інститутів ад­міністративного права, що охоплює велику кількість адміністративно-пра­вових норм, які характеризують і регулюють даний вид відповідальності. Проте ні основи законодавства СРСР 1980 року про адміністративні правопорушення, ні відповідні кодекси, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення, не закріпили розуміння адміністративної відпо­відальності у вигляді визначення (дефініції), хоча використовують це поняття. У КпАП дане поняття закріплено наступним чином: за основу взято дві ознаки – адміністра­тивне правопорушення і адміністративне стягнення. Відсутність визначення адміністра­тивної відповідальності в КпАП збіднює його зміст, позбавляє стержневої направленості пра­вових норм, що дозволяє іноді в практичній діяльності суб’єктам, які застосовують зако­нодавство, тлумачити норми Кодексу довільно, при бажанні у відповід­ності зі своїм бачен­ням.

 

У КпАП України закріплено “каральний” підхід до визначення поняття адміністративної відповідальності. Тому в такому розрізі це поняття, розкриваючи дану категорію, в пов­­но­му обсязі не називає всі її структурні елементи, а замикається на одному елементі, фактично ототожнюючи поняття “відповідальність” і “покарання”.

 

І.А. Галаган зазначав, що питання про співвідношення відповідаль­ності і покарання (стягнення) повинно бути вирішено на користь їх повного ототожнення. Це однопорядкові правові поняття. Вони стоять поряд і одне без іншого існувати не можуть. Будь-яка відпо­ві­дальність і є певним покаранням, яке являє собою лише юридичну форму його вираження і виявлення [1]. Методологічно дане положення неправильне, тому що обмежує зміст відповідальності одним елементом. Воно ототож­нює відповідальність і покарання, чим позбавляє категорію відповідаль­ності змісту існування.

 

Категорії “покарання” і “відповідальність” історично розвивались, рухались кожна своїм шляхом і лише на певному етапі пройшло їх злиття, точніше входження “відпові­даль­ності” в юриспруденцію. Покарання – винятково юридична категорія, яка виникла в первіснообщинному суспільстві і з розвитком державності була поставлена на правову основу, пройшовши довгий шлях – від кровної помсти до санкцій, що встановлювались і засто­со­ву­вались державними органами.

 

Категорія “відповідальності” є філософсько-релігійною, вона напов­нена моральним змістом, є культурним здобутком, що виник у лоні платонівсько-стоїчної філософії, що завершив інституційний розвиток у творах “батьків церкви” та в практичній діяльності християнської церкви.

 

Християнська доктрина, в якій концепція відповідальності зайняла центральне місце, передбачила більш демократичний статус людської особистості. Піклуючись про права винної (грішної) людини, вона звер­нула особливу увагу на такий елемент, як “звіт–відповідь–пояснення”, який у християнській концепції відповідальності зайняв перше місце, на­дав їй процесуальну злагодженість (гармонійність) і завершеність. Даний елемент з часом дав назву інституту відповідальності. Еволюція назви проходила значно пізніше і повільніше, ніж еволюція самого поняття.

 

Адміністративна відповідальність – особливий вид юридичної від­повідальності. Їй властиві всі ознаки останньої. Адміністративна відповідальність є складовою частиною адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. У науковій адміністративно-правовій літературі зміст адміністративної відповідальності трактується по-різному. Проте у поняттях і визначеннях, даних ученими у наукових працях, спостерігається єди­ний погляд на ознаки, які визначають зміст адмі­ністративної відповідальності. Зокрема, адміністративна відповідаль­ність характеризується двома видами ознак: перша група – ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому, а друга – ознаки, що від­ме­жо­вують адміністративну відповідальність від інших видів юридич­ної відпові­даль­ності.

 

Серед характерних особливостей даного виду відповідальності можна виділити наступні:

 

1. Адміністративна відповідальність накладається за правопору­шення, які не являють собою великої суспільної небезпеки. Внаслідок цього такі протиправні діяння визнаються адміністративним правопору­шенням (проступком).

 

2. Адміністративна відповідальність переважно настає внаслідок правопорушень у сфері загальнодержавних, а не приватноправових інте­ресів. Адміністративні правопо­рушення, перш за все, посягають на публіч­но-правові інтереси держави. Підставою для застосу­вання санкцій за адмініст­ративні проступки є нанесення шкоди у сфері державної безпеки. Основною метою заходів адміністративної відповідальності є захист загально­дер­жавних інтересів.

 

3. Адміністративна відповідальність є засобом охорони встановле­ного державою правопорядку, вона нормативно визначена і полягає у застосуванні санкцій правових норм.

 

4. Відповідальність в адміністративному праві завжди настає внас­лідок протиправної дії (бездіяльності) юридичної або фізичної особи, є наслідком винного антигромадського діяння. У цих правовідносинах завж­ди беруть участь суб’єкти публічно-правової сфери – органи виконавчої влади і наділені її повноваженнями посадові особи. Всі види правової відповідальності накладаються органами (посадовими особами) держави.

 

5. Відповідальність супроводжується державним і громадським осудом правопорушника та вчиненого ним діяння.

 

6. Адміністративна відповідальність пов’язана з примусом, із нега­тивними для право­порушника наслідками (морального або матеріального характеру), яких він може зазна­ти. Вона реалізується у відповідних процесуальних формах.

 

Адміністративній відповідальності властиві ряд специфічних рис, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності:

 

а) у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, підс­тавою відповідальності може бути не тільки адміністративне правопо­рушення (проступок), а й порушення інших галузей права. Такі заходи можуть застосовуватися при звільненні від кримінальної відпо­ві­дальності, тобто за діяння, що містять ознаки злочинів, які не становлять великої суспіль­ної небезпеки;

 

б) адміністративна відповідальність виявляється в накладенні на порушників певних видів адміністративних стягнень, специфічних за зміс­том і відмінних від інших заходів стягнення та впливу, які застосовуються в різних галузях права. Ці види адміністративних стягнень передбачені ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України;

 

в) адміністративні стягнення накладаються державними органами та їх посадовими особами, яким таке право надане законом. Їх перелік закріплений у розділі III КпАП України. Суб’єктами адміністративної юрисдикції є також районні (місцеві) суди (судді). Притягнення до адмі­ністративної відповідальності за адміністративні проступки є обов’яз­ком державних органів;

 

г) законодавством закріплено особливий, спрощений порядок при­тягнення до адміні­стративної відповідальності, що створює умови для його оперативності та економічності при використанні. Одночасно цей порядок містить необхідні гарантії законності, а також здіснення права на захист;

 

д) однією з важливих ознак, які характеризують адміністративну відповідальність, є те, що між правопорушником та органом (посадовою особою), який накладає стягнення, відсутні службові відносини. Застосу­вання адміністративного стягнення не тягне за собою судимості і звіль­нення з роботи;

 

е) адміністративна відповідальність врегульована нормами адмініст­ративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати;

 

є) правом на встановлення адміністративної відповідальності наділено певне коло суб’єктів: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві ради та їх виконавчі комітети з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями та епізоотіями. Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 92 Конституції України винят­ково зако­нами України визначаються діяння, які є адміністративними правопо­рушеннями та відповідальність за них.

 

Невирішеність великої кількості проблем адміністративної відпо­відальності пов’яза­на з недостатньою науковою розробкою понятійного апарату. Проблеми адміністративної відповідальності протягом тривалого часу досліджували науковці-юристи, зокрема, в Росії – Б.М. Лазарєв, А.Б. Агапов, Д.Н. Бахрах, І.А. Галаган та інші; в Україні – Л.В. Коваль, С.Т. Гончарук, Ю.П. Битяк, А.Т. Комзюк. Вивчення інституту адміністра­тивної відпові­дальності стає одним із головних напрямів в адміністра­тивно-правових досліджен­нях. Сьогодні серед науковців немає єдиного трактування поняття “адміні­стративної відпові­дальності”, а також немає однозначної думки і щодо виділення основних ознак цього виду відповідальності.

 

Розробка визначення даного поняття є однією з основних проблем майбутнього адмі­ністративного законодавства. Ця дефініція, не закріплена діючим правом, може лише відображати суб’єктивну думку науковців. Вчені, виходячи з ознак адміністративної відповідальності, дають свої визначення і характеристику особливостей даного виду юридичної відпо­відальності. Поряд з цим, ряд авторів, в тому числі В.М. Анохін, зазначає, що адміністративна відповідальність – один із двох видів адміністра­тивного примусу. Ця відповідальність має дві відмінні ознаки: фактична підстава адміністративної відпові­дальності – адміністративний просту­пок – і міру відповідальності, яка за своєю правовою природою належить до числа адміністративних мір [2]. Відповідальність – різно­вид приму­су, а міри відповідальності – особливий вид мір примусу. Складовою частиною адміні­стра­тив­ного примусу є адміністративна відповідальність. У цілому відповідальність в адміністративному праві – частина примусу. У ст. 23 КпАП України зазначено, що адмініст­ративне стягнення є мірою відповідальності. Це визна­чення є, по суті, правиль­ним, проте воно не вирішує загальної проблеми чіткого і повного визначення адміністра­тивної відповідальності.

 

Б.М. Лазарєв висловив думку, що в більшості випадків шкода від кожного із правопо­рушень не настільки велика, щоб була необхідність передбачати кримінальну відпові­даль­ність. Для таких випадків, які часто зустрічаються, держава встано­вила адміністра­тивну відповідаль­ність, тобто відповідальність перед державою, яка менш сувора, ніж кримінальна, не тягне судимості і застосовується, як правило, не судом, а органами дер­жав­ного управління чи суддею одноособово [3].

 

Взяття за основу принципу більшої або меншої суворості за вчинене правопорушення є дуже важливим аспектом, але сам по собі він не дає юридичної відповіді на питання про характер і специфіку адміністративної відповідальності. Визначаючи поняття і харак­те­ристику особливостей адміністративної відповідальності, Д.М. Бахрах встановив, що це особливий вид юридичної відповідальності, якому характерні всі ознаки останньої. З іншого боку, адміністративна відповідальність є складовою частиною адміністративного примусу і володіє всіма його якостями.

 

В юридичній літературі висловлені й інші думки щодо адміністра­тивної відповідаль­ності. Зокрема, вона визначається як одна з форм державного осуду, що дістає вияв у впливі відповідних органів державного управління та посадових осіб на правопоруш­ників в межах санкцій адміністративно-правових норм [4]. Характеризуючи дане поняття, вчені зазначають, що адміністративна відповідальність – це форма реагування органів державного управління на адміністративне правопорушення, що виражається в застосу­ванні до порушника каральних адміністративних санкцій. “Реагування” виражається в різних формах і застосування стяг­нення – одна із них. Форма реагування держави на адміністративне правопорушення проявляється в обов’язковому поєднанні таких проце­су­­альних дій, як обвинувачення особи у скоєнні правопорушення і в його праві давати пояснення по суті правопорушення. Дана ознака закріплена в КпАП України.

 

Характеризуючи адміністративну відповідальність як реакцію державних органів на вчинене діяння, заборонене законом, необхідно підкреслити, що така реакція виража­ється в засудженні діяння, “в негативній оцінці” вчиненого [5]. Негативна оцінка адміні­стра­тив­ного прос­тупку – самостійна міра впливу, що реалізується компетентним (юрис­дикційним) органом. Для застосування адміністративного стягнення необхідне видання правозастосовчого акта – постанови, в якій суб’єкт визнається винним і негативно оціню­ється його поведінка. Для розуміння адміністративної відповідальності ця ознака є суттєвою.

 

Також важливою ознакою адміністративної відповідальності є форма реагування державних органів на правопорушення, що виражається в застосуванні на основі нега­тивної оцінки каральних адміністративних санкцій. Система правових норм, яка містить­ся в КпАП України, засвідчує, що накладення адміністративного стягнення є завершу­ючою мірою (формою) серед інших мір адміністративної відповідальності. Застосу­вання адміністративного стягнення матеріалізує правову оцінку, яка була дана правопорушенню та особі правопорушника в ході розгляду справи і винесення за нею постанови. Значення цієї ознаки полягає в тому, що в основному при застосуванні адміністративного стягнення винний суб’єкт зазнає певних обмежень особистісного, морального і матеріального характеру.

 

Виходячи зі змісту цих ознак відповідальності А.Т. Комзюк сформулював визначення адміністративної відповідальності: “Адміністратив­на відповідальність – це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру і накладається уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права [6].

 

Адміністративна відповідальність реалізується в специфічних для неї процесуальних формах, які є найбільш характерними її ознаками. І.А. Галаган у своїй роботі “Адміні­стративна відповідальність в СРСР. Процесуальне регулювання” зазначав, що адміні­стра­тивна відповідаль­ність – це переважно “процесуальне утворення” [7]. Надзвичайно важливо, щоб каральна діяльність органів державного управління протікала в певних адміністративно-процесуальних формах, тобто за встановленими правилами і процеду­рами, які встановлюють порядок діяльності цих органів у сфері юрисдикції.

 

Виходячи з характеристики сукупності ознак, К.С. Бєльский дає визначення адміні­стра­тивної відповідальності як реагування держави на адміністративне правопорушення, що виражається в реалізації компетент­ним органом (посадовою особою) права пред’явити звинувачення певній особі, піддати протиправне діяння офіційній оцінці і у випадку негативної оцінки застосувати до винної особи адміністративне стягнення [8].

 

Адміністративна відповідальність – це складне, багатогранне явище, яке охоплює адміністративно-правові норми, адміністративно-правові відносини, норми, що містять адміністративні санкції, правопорушення з їх статистичними елементами (об’єкт, об’єк­тив­на сторона, суб’єкт, суб’єк­тивна сторона), діяльність правозастосовчих органів та їх посадових осіб та ін. Зрозуміти і пізнати всі аспекти можна за умови, якщо проаналізу­вати структуру адміністративної відповідальності.

 

Під адміністративною відповідальністю необхідно розуміти всі міри адміністративно-правового впливу, що застосовуються до особи, яка вчинила адміністративне правопору­шення. Ці міри реалізуються в правовідношенні, що виникає і об’єктивно існує з моменту вчинення адміністративного правопорушення. Це адміністративно-процесуальне правоо­хо­ронне відношення, яке триває протягом певного проміжку часу і охоплює всі основні стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Його головними суб’єктами є компетентний орган, наділений владними юрисдикційними повноваженнями, і правопорушник.

 

Необхідно зазначити, що адміністративну відповідальність не можна розуміти лише через реакцію держави на адміністративне правопорушення або тільки через обов’язки правопорушника. Вона є специфічною сукупністю суб’єктивних прав і обов’язків право­по­руш­ника. Одночасно з конкретними обов’язками цю сукупність становлять обсяг особ­ливих процесуальних і матеріальних прав, передбачених державою як гарантії в процесі застосування адміністративного примусу. Виходячи з викладеного, К.С. Бєльський сформулював визначення адміністративної відповідальності як специфічне становище правопорушника, який поряд з адміністративно-примусовими заходами впливу реалізує процесуальні права на дачу пояснень по суті правопорушення, також має право на спра­вед­ливу і об’єктивну оцінку компетентним органом вчиненого діяння і коректне з зако­нодавчого і морального поглядів застосування до нього адміністра­тивного покарання [9].

 

В одному визначенні неможливо охопити всі елементи, ознаки, що характеризують адміністративну відповідальність. Доцільно погодитися з думкою К.С. Бєльського про те, що під час формулювання поняття адміністративної відповідальності можна сформу­лю­вати його лише на основі різноманітності визначень. Ці визначення утворюють цілісне поняття не шляхом їх механічного поєднання, а шляхом синтезу, при якому кожне визна­чення суттєво повинно доповнювати, розвивати і конкретизувати інше. Поняття адміні­стра­тивної відповідальності повинно синтезувати два основних визначення: перше – харак­теризує адміністра­тивну відповідальність як об’єктивну категорію, що виражає реакцію держави на адміністративне правопорушення; друге – як суб’єктивно-особистіс­ну категорію, що показує її як сукупність прав особи, яка зазнає покарання.

 

Протягом останніх років проводиться велика робота щодо підготовки нового Кодексу України про адміністративні проступки. З прийняттям цього кодексу пов’язують вирішен­ня різних проблем інституту адміністративної відповідальності, які існують сьогодні. Однією з основних серед них є приведення норм, що регулюють адміністративну відпові­даль­ність відповідно до положень Конституції України, закріплення поняття адміністра­тивної відповідальності в кодексі, яке має стати основою для створення системи захисту прав та свобод громадян.

 

____________________________________________________

1. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж: Юридическая литература, 1970. – 114 с.

2. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишев З.А. Российское административное право. – М.: Юристъ, 1996. – С. 174.

3. Лазарев Б.М. Советское административное право. – М.: Юристъ, 1990. – 480 с.

4. Маркова Э.И., Туранов В.И. Административная ответственность по советскому праву. – Куйбышев: Изд-во Куйбышев. ун-та, 1978. – С. 9.

5. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. – М.: Мысль, 1950. – С. 75.

6. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – С. 6.

7. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж: Юридическая литература, 1976. – С. 205.

8. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12–20.


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна / Адміністративне право /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція

Розробка сайту:  бiбlos.com.ua 
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .