/ Головна Вівторок, 05 Липня 2016  
розділи
швидкий перехід
сервіс

Об’єкт злочинів проти виборчих прав громадян

А. Солдатенко 10.11.2004, 22:10

Об’єкт складу злочину як його необхідний елемент має важливе значення під час встановлення підстав кримінальної відповідальності. При відсутності об’єкта злочину, кримінальна справа не може бути порушена, а порушена – підлягає закриттю (ст. 6 п. 2 КПК України). Стосовно поняття об’єкта злочину позиції представників теорії кримінального права розділилися: в радянській кримінально-правовій науці переважала думка про те, що об’єктом злочинів є суспільні відносини поставлені під охорону кримінального закону (В.Я.Тацій, М.Й.Коржанський, Б.С.Нікіфоров та ін.). Такої ж позиції дотримувалися і автори фундаментальної праці “Курс советского уголовного права” за редакцією Н.А.Бєляєва та М.Д.Шаргородського. Значною мірою таке формулювання правової природи об’єкта злочину було зумовлене й ідеологічними міркуваннями: в такий спосіб підкреслювалося, які саме суспільні відносини в соціалістичному суспільстві охороняються найвагомішим правовим регулятором – кримінальним законом.

 

У пострадянській науці кримінального права висловлена думка, що суть об’єкта кримінально-правової охорони складає певне благо, право чи інша соціально-значуща цінність, на яку посягає злочин. Така позиція висловлювалася і в російській кримінально-правовій науці. Ця тенденція певною мірою відображає пануючий у вітчизняному конституціоналізмі після здобуття незалежності, умовно кажучи, “соціальний антропоцентризм”. Людина та належні їй права визнані державою найвищою цінністю. На нашу думку, кожен з наведених поглядів має велике практичне значення, оскільки по-різному впливає на кваліфікацію вчиненого, що особливо яскраво виявляється у злочинах проти виборчих прав громадян. Дійти такого висновку можна на підставі того, що виборчі відносини є не просто суспільними відносинами з приводу формування органів державної влади в країні – вони є правовідносинами, якісно новою категорією, яка володіє певними, лише їй притаманними якостями.

 

Як видно з самої назви Глави 4 Особливої частини КК України, вона (як і інші глави Особливої частини КК України) побудована так, що злочини спрямовані проти самих виборчих прав. Очевидно, що такий підхід законодавця до побудови назв глав особливої частини КК України, які відображають назви родових об’єктів злочинів, зумовлюється потребами законодавчої техніки.

 

На нашу думку, питання про суть та юридичну природу об’єкта злочину проти виборчих прав громадян проектується на вирішення питання про те, чи можливе суспільно небезпечне посягання на суб’єктивне виборче право автономно, не у зв’язку з реалізацією останнього у виборчих правовідносинах. Якщо так, то суб’єктивне виборче право і виступає об’єктом злочину, а якщо ні, то таким є виборчі правовідносини, в яких реалізуються виборчі права, що при цьому втрачають своє самостійне кримінально-правове значення. На відміну від суспільних відносин правові відносини окреслюються існуванням у часі юридичними фактами.

 

У загальній теорії права свого часу також точилася інтенсивна дискусія з приводу того чи існують взагалі суб’єктивні права особи та громадянина поза правовідношенням, в якому вони можуть бути реалізованими. Так Р.О.Халфіна, заперечуючи проти існування суб’єктивного права поза правовідношенням зауважує, що відсутність зв’язку права з кореспондуючим йому обов’язком позбавляє право істотного його елемента – його забезпеченості. Однак існування суб’єктивного права та його реалізація – поняття не тотожні. Суб’єктивне право, надане його носієві, дійсно може бути реалізоване лише в правовідносинах, проте існує і поза ними. Так для набуття суб’єктивного виборчого права також потрібні юридичні факти: досягнення певного віку та перебування в громадянстві – специфічний юридичний стан. Виборче право втрачається з моменту втрати громадянства України, а не з моменту наступної виборчої кампанії.

 

Існує й інша думка представників загальної теорії права, які стверджують, що так звані абсолютні права, до яких належать і виборчі права, правореалізуються безпосередньо без “допомоги” правових норм. Так, на думку П.О.Недбайла, обов’язок утримуватися від порушення прав інших осіб випливає не з конкретних правових зв’язків між особами в силу наявності певних фактів, а з самої правової норми, її загальнопопереджувальної дії на поведінку людей. Вважаємо, така позиція не є переконливою з таких міркувань.

 

1. Якщо конституційно-правові норми безпосередньо регулюють поведінку людей поза правовідносинами, об’єктом злочину стають самі норми права, які закріплюють ті чи інші права. Таку позицію науковців також знаходимо в літературі (“Курс советского уголовного права” за редакцією Н.А.Бєляєва та М.Д.Шаргородського), проте вона не набула підтримки. Норма права є непорушною установкою держави і їй реально не може бути заподіяно жодної шкоди.

 

2. Абсолютні правовідносини як окрема форма правовідносин набули широкого визнання в предметних галузевих науках, зокрема в цивільному праві. Їх виникнення не випливає з факту прийняття юридичної норми та набрання нею чинності. Абсолютні правовідносин виникають з моменту виникнення суб’єктивного права у конкретної особи. Заперечення реалізації виборчих прав у правовідносинах, по суті, призводить до ототожнення позитивного та суб’єктивного права.

 

3. Стосовно виборчого права, то слід додати, що, згідно з доктриною вітчизняного конституційного права, суб’єктом державних (конституційних) правовідносин, є той, хто в конкретному правовідношенні здійснює свої права і несе обов’язки. На думку В.С.Основіна, саме в державно-правових відносинах реалізуються правомочності і юридичні обов’язки, встановлені нормами державного права.

 

Вважаємо, що на практиці можливі деякі види посягань, які формально підпадають під ознаки діянь, передбачених ст.ст. 127-129 КК України поза межами виборчих правовідносин. Зокрема назвемо виготовлення виборчих бюлетенів у спосіб, не передбачений законом; порушення таємниці голосування після виборів (за попередньою редакцією ст. 129 КК України). Однак, на нашу думку, об’єктом злочинів проти виборчих прав громадян є виборчі правовідносини. Цей висновок можна зробити на такій підставі:

 

1. Реалізація будь-якого права поза правовідносинами неможлива. Саме в правовідносинах суб’єктивні права наповнюються реальним змістом. У структурі правовідношення суб’єктивне право існує як окремий елемент і проти нього може спрямовуватися посягання (перешкодження здійсненню виборчого права), але лише в межах відповідних правовідносин. Однак у зв’язку з правовідносинами посягання може спрямовуватися і проти інших структурних елементів правовідносин, наприклад, порушення кореспондуючого виборчому праву обов’язку зобов’язаних вказаним правом осіб діяти певним чином (виборчий підлог, завідомо неправильний підрахунок голосів та ін.).

 

2. Як випливає з диспозиції ст. 127 КК України, злочинні посягання, передбачені нею, можливі лише стосовно громадян, які здійснюють свої виборчі права.

 

3. Якщо окремі посягання вчиняються поза правовідносинами, то вони обов’язково з ними пов’язані. Так виготовлення виборчих бюлетенів у спосіб, не передбачений законом, поза виборчими правовідносинами буде суспільно небезпечним тільки тоді, коли такі дії пов’язані з майбутніми виборами. Певний науковий інтерес викликає і нова редакція ст. 129 КК України, яка передбачає, що умисне порушення таємниці голосування є злочином у тому разі, коли має місце під час виборів. На нашу думку, така логіка законодавця не є переконливою. Суспільна небезпека порушення таємниці голосування не зменшується і тоді, коли воно вчиняється після проведення виборів. Тому більш доцільною видається попередня редакція згаданої статті, де час вчинення злочину не був обов’язковою ознакою складу злочину. Однак і в цьому разі порушити таємницю голосування можна лише щодо тих виборців, які взяли участь у голосуванні.

 

4. Крім того, всі суспільно небезпечні дії проти виборчих прав громадян, які в часі вчиняються поза виборчими правовідносинами, наприклад перешкодження проведенню з’їзду політичної партії, на порядку денному якого вирішується питання про висунення кандидатів на майбутні вибори, не можуть кваліфікуватися за ст.ст. 127-129 КК України у зв’язку з тим, що такі відносини не набули ознак виборчих правовідносин. Об’єктом злочину, як справедливо зазначає Б.О.Кирись, може бути тільки таке суспільне відношення, спричинення шкоди якому є обов’язковим і водночас достатнім для наявності ознак складу злочину. Щодо виборчих правовідносин, то вони досягають рівня мінімально достатнього для визнання їх об’єктом злочинів проти виборчих прав громадян з моменту початку виборчої кампанії. Згідно з ст. 9 Закону України “Про вибори Президента України”, вибори призначаються Верховною Радою. Припиняються ці правовідносини з моменту підписання ЦВК протоколу про результати виборів (ст. 45 вказаного Закону). Правовідносини по виборах народних депутатів виникають з моменту оголошення про початок виборчої кампанії ЦВК (ст. 8 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, а припиняються з моменту встановлення особи, обраної депутатом та її реєстрації (ст. 44 Закону). Рішення про проведення чергових та позачергових виборів депутатів місцевих Рад, сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України, що і є початком відповідних правовідносин (ст. 9 ч. 2 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”). Припиняються ці правовідносини з моменту підбиття підсумків голосування відповідною територіальною виборчою комісією.

 

5. Об’єкт злочину як обов’язковий елемент складу злочину має бути універсальною мішенню, на ураження якої спрямоване злочинне посягання. Його універсальність полягає в тому, що посяганння на нього повинно бути можливим усіма передбаченими кримінальним законом формами злочинних посягань. Тільки в межах виборчих правовідносин можливі такі посягання, як виборчий підлог, завідомо неправильний підрахунок голосів, завідомо неправильне оголошення результатів виборів та ін.).

 

Викладене дає підстави для твнрдження, що об’єктом злочинів проти виборчих прав громадян є виборчі правовідносини.


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .