/ ГоловнаТеорія держави і права Вівторок, 22 Березня 2016  
розділи
швидкий перехід
сервіс

Правові форми діяльності вірменського суду м. Львова (XІV-XVIII ст.)

Ігор Й. Бойко 09.06.2004, 12:12

Перші вірменські поселення на території України (в Криму, потім у Києві) виникли у ХІ ст., коли вірмени через загарбницькі напади турків-сельджуків, змушені були емігрувати із своєї батьківщини. У місті Львові вірмени поселилися за правління галицько-волинського князя Данила Галицького.

 

Після надання місту Львову магдебурзького права у 1356 р., вірмени поряд з іншими народами отримали право судитися у власному суді.

 

Львівська вірменська громада була найбільшою за чисельністю населення за економічним і культурним потенціалом з усіх колоній в Україні (XІV-XVIII cт.). Перед польською владою львівська вірменська громада неодноразово виступала від імені інших вірменських громад (Кам’янця-Подільського, Києва, Луцька, Язлівця та ін.).

 

Вірмени, які жили у Львові, вважалися одночасно громадянами Львова і членами вірменської громади (часто їх називали "вірменською нацією").

 

Як вище згадувалося, львівська вірменська громада мала власний суд. У історичній, історико-правовій літературі немає однозначної думки щодо точної дати формування вірменського суду у м.Львові. Так, провідний вірменолог Я.Дашкевич припускає, що вірменський суд у Львові сформувався ще в період Галицько-Волинської держави (1199-1349 рр.). Проте правознавці В.Кульчицький, А.Кольбенко, дослідники М.Врадій, Я.Ісаєвич вважають, що вірменський суд у Львові діяв з 1356 року, коли, як вище згадувалось, Львів отримав магдебурзьке право.

 

Погляди Я.Дашкевича, на мою думку, не позбавлені наукових підстав, оскільки князь Данило Галицький сприятливо відносився до вірмен, надавав їм привілеї, а це в свою чергу привертало нових поселенців. Масове переселення вірмен до Львова в період Галицько-Волинської держави, вимагало надання їм права самостійно вирішувати їхні суперечки за їхнім правом у власному суді.

 

З іншого боку привілей 1356 р., як правильно стверджують правознавці В.Кульчицький, А.Кольбенко та ін. став правовою основою організації і діяльності вірменського суду у Львові.

 

Головою вірменського суду був вірменський війт. Діяв вірменський суддя до 1469 р. З 1469 р. міська влада Львова починає обмежувати права вірмен. Так, відповідно до королівського декрету від 1469 р. окреме вірменське війтівство було скасовано і вірменський суд був підпорядкований міському війту. Раду старійшин вірменської громади очолив ересхопан, тобто керівник церковної громади вірменської міської церкви. Вірменським судом (в складі шести старійшин) керував з 1496 р. міський війт (невірменин). Відповідно до королівських декретів 1510, 1518 і 1560 рр.; компетенція вірменського автономного суду була обмежена розглядом цивільних позовів, майнових спорів, скарг і деяких інших питань. Такі обмеження існували до 1783 р. тобто до реорганізації судочинства у зв’язку з встановленням влади австрійської монархії.

 

Під час здійснення правосуддя вірменські судді застосовували спочатку вірменський Судебник Мхітара Гоша (не отримав державного затвердження), а з 1519 р. – Вірменським статутом (іноді в літературі його називають Статутом львівських вірмен), затвердженим польським королем Сигізмундом І Августом.

 

Як правильно стверджував колишній директор ЦДІА УРСР у Львові М.Врадій за період діяльності вірменського суду у Львові до 1469 р. не збереглося жодного документу.

В результаті діяльності канцелярії міського вірменського суду, яка функціонувала за зразком канцелярії магістрату, збереглися документовані матеріали у формі так званих "індуктів", "протоколів", "рептулярів" і "продуктів".

 

Індукти – це документи вірменського суду, які велися акуратно, каліграфічно. Вони складалися на основі протоколів, які мали допоміжне значення і вважалися первинною редакцією записів.

 

Рептуляри – це чернеткові записи засідань суду. Вони збереглися у незначній кількості і до нас дійшли лише деякі з них.

 

Крім цих документів, в канцелярії суду були і інші, які називалися продуктами. Це були вхідні документи, які поступали в суд від різних державних і церковних установ і організацій, а також заяви приватних осіб. Ці документи були додатками до різних судових актів. Продукти дійшли до нас у формі так званих фасцикулів.

 

В канцелярії вірменського суду для індуктів, протоколів і рептулярів заздалегідь велися спеціальні зошити, куди на протязі деяких років виносилися судові записи.

Записи актів вірменського суду велися в другій половині XVI ст. латинською мовою, потім з’явилися записи польською мовою. Проте латинська мова використовувалася до 1787 р. Як стверджував М.Врадій, за своїм змістом документи вірменського суду досить різноманітні і охоплюють період з 1537 по 1783 р.

 

Актові книги вірменського суду, які зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м.Львові, складаються з 19 книг індуктів і 13 книг протоколів.

 

Актові книги вірменського суду всебічно відображають різні аспекти життя вірменської громади Львова та інших місцевостей, де проживали вірмени. Серед документів збереглися багаточисельні грамоти і протести вірменського населення проти заможних міських магнатів, які свідчать про обмеження, порушення соціально-економічних та політичних прав вірмен.

 

В судових книгах і рішеннях суду знайшли відображення питання, пов’язані з економічним становищем вірмен. Тут зустрічаються контракти, документи про торгові угоди, договори про розподіл майна у зв’язку з вступом у шлюб, різні заповіти з переліком майна і його вартості, інвентарні описи магазинів тощо.

 

Значний інтерес для вивчення історії вірменського суду мають продукти (1595-1777 рр.). У архіві є 4 фасцикули. Це оригінали державних організацій і приватних осіб, завірені копії, витяги з актових книг, інші документи.

 

У зв’язку з тим, що компетенція вірменського міського суду була обмежена, деякі кримінальні і цивільні справи вірмен розглядав міський лавничий суд (1441-1788 рр.), міський війтівський суд (1541-1786 рр.), Підгродський старостинський суд (1661-1798 рр.) і Президентський суд. Ряд документів пов’язаних з вірменським судочинством зберігаються у актових книгах Львівського магістрату (1382-1790 рр.)

 

Вивчення документальних матеріалів, правових форм діяльності вірменського суду у Львові сприяє поглибленому пізнанню закономірностей розвитку судової влади у сучасній Україні.


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна / Теорія держави і права /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .